Поради для батьків на кожен день

Діти вчаться з того, що бачать у своєму оточенні.

Якщо дитина оточена критицизмом - вона вчиться звинувачувати.

Якщо дитина бачить ворожість – вона вчиться битись.

Якщо з дитини глузують — вона буде нерішучою.

Якщо дитину постійно присоромлюють – вона вчиться відчувати себе винною.

Якщо дитина оточена терплячістю — вона вчиться бути терплячою.

Якщо дитину підтримують – вона вчиться впевненості.

Якщо дитину хвалять — вона вчиться цінувати інших.

Якщо з дитиною поводяться справедливо-вона вчиться справедливості.

Якщо дитина відчуває себе в безпеці – вона вчиться довіряти.

Якщо дитину схвалюють – вона вчиться поважати себе.

Якщо дитину приймають і поводяться з нею дружелюбно — вона вчиться знаходити любов у цьому світі.Дітивчаться з того, що бачать у своєму оточенні. Якщо дитина оточена критицизмом - вона вчиться звинувачувати. Якщо дитина бачить ворожість – вона вчиться битись. Якщо з дитини глузують — вона буде нерішучою.

Спілкування протягом дня

·         Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

·         Не підганяйте, розрахувати час — це ваш обов’язок, якщо ж ви цю причину не вирішили – гріха дитини у цьому немає.

·         Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть їй декілька лагідних слів, без подібних застережень: «Дивись, поводь себе гарно!», «Щоб не було зауважень!» тощо.

·         Забудьте фразу: «Чи був ти чемний?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам важко після важкого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

·         Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

·         Зауваження вихователя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

·         При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре поводитись, то…». Часом умови ставляться важкі, і тоді ви можете опинитися у непривабливому світлі.

·         Протягом дня знайдіть /постарайтесь знайти/ півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

·         У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителями, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

·         Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий стан. Найчастіше — це об’єктивні показники втоми, перевантаження.

·         Знайте, що навіть діти 7-8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денну напругу, допоможе спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день, і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням.

·         Чекати якогось дива від дитини, радісних поривань душі, доброти, треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

·         Не підганяйте, розрахувати час — це ваш обов’язок, якщо ж ви цю причину не вирішили – гріха дитини у цьому немає.

Правила покарання

Покарання не повинне шкодити здоров’ю — ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.

Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

За один раз — одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все відразу, а не по одному за кожний вчинок.

Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ані слова. Не заважайте розпочати дитині життя спочатку.

Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви несправедливі, дія покарання буде зворотною.Покарання не повинне шкодити здоров’ю — ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.

Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

Сім основних правил батьківської поведінки в організації навчання

1.Сприяйте дитячій автономності (самостійності).

Чим більше ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв’язання.

Допоможіть їй завдяки підказками, такими як, наприклад, вказівка на довідники, знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів розв’язання. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.

3. Дайте своїй дитині можливість перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх засвоїти.

4. Визнайте здобутки дитини.

Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж повчанням, нагадуваннями і іншими покараннями. При похвалі звертайте увагу на те, щоб не обмежувати її критикою (дев’ять, звичайно, чудово, але без двох дурних помилок це могла б бути справжня дванадцятка). Будьте обережними в обходженні із заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).

5. Не ставте перед своєю дитиною надмірні вимоги. Не робіть їх суворішими, ніж вимоги вчителів.

6. Будьте, як вихователь, зразком у поведінці.

Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше сама вхопить книгу, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

7. Говоріть, по можливості, якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети.

Вашій дитині досить того, що вона бореться зі тими власними упередженими думками.

Сприяння ефективній самоорганізації при виконанні домашнього завдання

        Аналіз завдання: Що насправді потрібно зробити? Сформулюй це ще раз своїми словами.

·         Аналіз матеріалу: Що мені потрібно для виконання завдання? Що я вже маю?

·         Аналіз мети: До чого я прагну? Як я можу цього досягти? Від чього я можу відмовитись?

·         Аналіз конфлікту (протиріччя): Чому я не можу піти далі? Що мені заважає? Що я змушую змінити?

·         Формулювання часткових (проміжних) цілей: Який крок наступний? До цього моменту все правильно! Тепер я вже повністю організований!

·         Переборювання фрустрації (краху надій): Помилку можна виправити! Я буду старанно працювати!

·         Вимога до розподілу часу: Одна маленька перерва не може зашкодити! Я зроблю це, я маю час!

·         Оцінювання часткових (проміжних) результатів: Я це зробив! Мені це добре вдалося!Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.